Колишній тренер Шахтаря Мірча Луческу розповів про стратегію Шахтаря, помилки Фонсеки, тренерів Динамо. А ще румунський тренер порадив, як правильно працювати з бразильцями.

Коли я переїхав у Донецьк, там був лише один бразилець – Брандао. І той грав за резервний склад. Потім я поговорив із президентом, ми обговорили план дій. Що найважливіше зробити гру захопливою для уболівальників, щоб вони заповнили стадіон. І з 10-ти тисяч ми підняли відвідуваність до 50-ти-55-ти тисяч. Бо команда грала здорово. Бо команда вигравала абсолютно усі матчі вдома – це дуже важливо!

Потім ми з президентом вирішили, що треба купувати молодих бразильців. Вони не коштували так дорого. У нас була пристрасть – побачити як вони зростають. Ми прагнули навчити їх, інструктувати. Київське Динамо теж купувало багатьох молодих футболістів. Але у них не вистачало терпіння працювати з ними. З Андре, з Гільєрме.  Їм давали 3-4 матчі і після того аут..

Ми ж, у Шахтарі, мали це терпіння. Ми давали їм можливість грати 10-15-20 хвилин. І чекали їх по півроку, по року. До моменту, коли вони стануть надзвичайно хорошими професіоналами. Ми з ними робили результат, і потім великі клуби забирали їх. Чудова стратегія, здійснена президентом.

Тому що філософія президента надзвичайно важлива. Команда не в порядку, якщо у президента одна філософія, а у тренера – інша. У такому випадку ніколи не буде порядку. Президенту треба обрати тренера з тією ж філософією, а тренер передасть її футболістам. І йти всім у одному напрямку, а не кидатися із боку в бік. І тоді ви побудуєте команду на довгі роки вперед.

Коли у команди є стиль, його нелегко змінити. Незалежно від того які гравці і який тренер прийде. Змінюються покоління, гравці змінюють один одного. Але у них однакове розуміння футболу. І досі Шахтар грає за побудованим мною стилем без жодних проблем.

                                  Photo by Burak Kara/Getty Images

Талановиті гравці є всюди, не лише в Бразилії. У бразильців перевага, бо вони у юному віці грають набагато частіше, ніж молодь в країнах Європи. Упродовж дня вони можуть проводити по 8 годин із м’ячем. У 14-15 років вони виглядають значно талановитішими, ніж однолітки у інших країнах. Вони просто працюють набагато більше. По 8 годин грають у футбол. А у підлітків у Європі школа, академії. Скільки у них часу на футбол? Тричі на тиждень? Тому вони і не грають на тому рівні, що й бразильці. І в такому віці бразильці значно більш технічні, ніж представники інших країн.

Та після цього їх треба тактично вчити, оскільки вони приїжджають без професійної дисципліни. Вони приїжджають лише з талантом. І складно одразу навчити їх грати. Треба працювати. Бо ж не тільки талант важливий. Робота, і те, як з ними працювати. Це нелегко.

Не просіть Тете прямо зараз стати Марлосом. Це неможливо! Марлосу 30 років, у нього великий досвід. Досвід – це найважливіша річ для гравця. Ти не можеш його мати в 21-22 роки. Досвід приходить з роками. Молодий ти граєш добре якийсь матч, інший погано. І далі ти вчишся як правильно грати. Тайсон, Марлос та інші мають допомогти молодим рости і грати з ними. Вивчити, як правильно це робити.

                                  Фото ФК Шахтар

Я був лише на двох матчах Ліги чемпіонів з Ромою та Ман. Сіті. Я зараз хотів побачити рівень чемпіонату в Україні після трьох років відсутності. Я очікував, що буде набагато краще. Я ж пам’ятаю, як я залишив український футбол. Із Дніпром, Металістом.. з дуже хорошою командою в Одесі. 6-7 команда мали чудовий потенціал. Але зараз, із 12-ма командами нелегко вийти на високий рівень. Я хотів би, щоб найкращі українські команди потужніше протистояли одна одній. Треба, щоб деякі речі змінилися.

Навіть у попередні роки Україна мала багато дуже хороших молодих гравців, дуже талановитих.  У своєму віці вони часто більш талановиті, ніж гравці їхнього віку з інших країн центральної Європи. Вони раніше дорослішають і стають кращими за інших. Вони можуть вигравати абсолютно всі чемпіонати від 17-річних до 20-річних. Велика проблема українського футболу – що трапляється з гравцями у проміжку із 19-ти до 21-го року. Як їх навчають бути професіоналами. 

Я сказав колись, що Коваленко може стати кращим гравцем, ніж Шевченко. З тим, як він стартував. Як грав у юнацькій Лізі чемпіонів, у фіналі проти Челсі. Дуже талановитий гравець. Але далі щось сталося, і він трошки зник. Я пов’язую це з проблемами психології, які є в українських гравців. Якщо у світі після 19-ти років молодь зростає як професіонали, то в Україні цей професіоналізм йде на спад

                                           Фото ФК Шахтар

Не думаю, що це проблема грошей. Думаю, це проблема навчання і футбольної освіти. Зараз Україна U-20 виграла великий турнір. Такі хлопці зазвичай мали би одразу переходити до національної команди, до великих клубів. В Україні… де вони всі грають? Мінімум 80% цих гравців мали би стати дуже хорошими футболістами для чемпіонату України. Але я не розумію, що з ними, бо не перебуваю глибоко у процесі.

Фонсеку цікавила лише перемога у чемпіонаті.  Коли ти хочеш мати команду на майбутнє, тобі треба ризикувати і змінювати гравців. 4-5 гравців треба міняти і награвати молодих. Якщо ти так не робиш, як тобі дочекаєшся зросту?Так, якщо ти хочеш лише результату, став 12 тих самих гравців. І матимеш результат. Але потім почнуться великі проблеми.

У мене Ракицький почав грати в 17 років. Тому ми з президентом і відпустили Чигринського. Ракицький уже був за спиною і був готовий грати. А зараз той самий етап розвитку у Матвієнка. Зубков. Борячук, який багато зіграв. Але потім Фонсека не ставив їх, довіряючи 12-14-м футболістам. Хорошим, досвідченим. Вони давали результат, щоразу вигравали чемпіонат. Але коли ти працюєш у команді, маєш нести відповідальність не лише результат. А й за створення команди майбутнього. Поставити на рейку зміну поколінь, результат, імідж.

                                                   Getty images

Важко побачити прогрес Динамо. Для прогресу треба почати вигравати.

Коли Малиновський і Зінченко були юними, ми мали у складі 13 бразильців. Але, слухайте, Малиновський був зі мною на зборах у Бразилії. Грав проти Фламенго та інших команд. Так само Коваленко, Матвієнко. Я давав їм змогу грати дуже сильні міжнародні спаринги. Потім я пішов… Борячук… Він міг би бути надзвичайно сильним форвардом… Але коли немає зміни поколінь, дуже тяжко молодим.

Я дивився збірну України минулого року, і два роки тому. 8 гравців стартового складу тренувалися у мене, коли їм було 17-18-19. Соболь прийшов у 17 і грав у мене. Я ризикував. Молоді грали. Так, не всі одночасно. Бо з цим треба бути обережними.

В основі збірної України Коноплянка і Ярмоленко. Решта – з академії Шахтаря. Шахтар зробив дуже багато для національної збірної.

У Динамо Київ так само дуже класна академія, з якої виходять щороку дуже гарні гравці. Різниця у тому, що в Шахтарі знають, як покрити ці два роки між 19 і 21 роком. А у Динамо не знають. Як так розвинути їхні навички, щоб зробити з них професіоналів. У Шахтарі ми знали. У Динамо ні!

Не забувайте, поки я був у Шахтарі, Динамо змінило мінімум 10 тренерів! Так неможливо! Не виграв – геть, не виграв – геть! Це неправильно. Важливо дати комусь побудувати систему, стиль, взаємозамінність. Кожен тренер бачить футбол по-своєму, міняти постійно напрямки не можна

Треба постійно думати, за рахунок чого молодий гравець може стати великим, що порадити йому. Як пояснити йому правильно.

Усі тренери Динамо, які грали проти мене, були дуже хорошими. Сьомін, Газзаєв, Ребров свого часу. Той час був трошки інший, але Ребров був в порядку. Дем’яненко.. Я не знаю навіщо вони так часто міняли тренерів.

Цього року Ман.Сіті атакуватиме лігу чемпіонів сильніше, ніж АПЛ. Вони одні із головних претендентів на перемогу. Багато залежить від їхньої форми навесні. Скільки буде травмованих, скільки у гарній формі. Треба тримати максимальну концентрацію, динаміку гри. Потрібна значно вища ментальна концентрація.

                                                      Getty images

Чи хотів я забрати Хачеріді в Шахтар? Ні, не хотів. Але був період, коли Шахтар шукав хорошого центрального захисника. Можливо, клуб шукав. Даріо мав хороші стосунки з іншими гравцями, можливо він дзвонив. Так само Мілевський, який хотів у Шахтар.. Хтось міг їм дзвонити. Але не я. Ніколи не дзвонив особисто. Я хочу створювати гравців, а не купувати готових. Я робив так усе життя, навіть колись у Румунії, в Динамо Бухарест, збірній.

Освіта – це найперше. Друге – це ставлення до роботи. До усього треба ставитися позитивно. Третє – дисципліна. Я не маю на увазі пунктуальність, щоб ти там був хвилина в хвилину… Я кажу про повагу до інших.

Свобода одного закінчується там, де починається свобода іншого. І у мене не було проблем. Четверте – гарна селекція, вибір гравців в тому числі за характером. Не просто за талантом, чи чимось іншим. А те, як він здатен комунікувати у колективі. Теж дуже важливо. 

П’яте. Навчання. Тренування. Але я кажу не про фізичні вправи, а про тренування навичкам гри. Фізичні вправи це не є щось неповторне, про них цілі книжки пишуть. Принципи гри. Шосте. Концепція, стратегія. Якщо ти робиш усе це, результат прийде. Результат  прийде після послідовного використання усіх вищеназваних речей. Він не приходить через день. Ти можеш виграти один матч, а потім програти.

Якщо ж ти притримуєшся своєї філософії, ти будуєш команду на 10 років. Без жодних проблем. І тоді гравці знають що їм робити, вони йдуть в одному конкретному напрямку.

Гвардіола дуже цінує футбольний розум. Він ставить атакувальних гравців у захист, півзахист і напад. Так було у нас в Шахтарі. Ми контролювати м’яч, гру. І Зінченко робить те, чого хоче Гвардіола. Зараз він навчився захищатися, відбивати м’ яч. В атаці він дуже хороший. Гра Гвардіоли вражаюча тим, що всі на полі дуже дисципліновані. Хто не виконує його вказівок, залишає склад. Лінь не пробачається. Чому вони продають Сане? Сане великий гравець! Але він не просить того, що вимагає Гвардіола. Зінченко чудовий гравець із великим майбутнім. І для збірної, і для Манчестер Сіті. Він може рости далі.

Не старію на обличчі? Я думаю, це емоції, мотивація. Постійні думки про футбол, життя поруч із людьми, динамічне життя. Я не бігаю, але багато рухаюся. У спортзал не ходжу. Не забувайте, я 50 років працював, і в мене не було такого, щоб я на рік узяв паузу. Зараз уперше в житті, коли я маю 3-місячну відпустку. Уперше за життя! Відколи я 17-річним почав грати професіонально. Відтоді і дотепер я ніколи не мав паузи більшої, ніж звичайна міжсезонна. Усі інші тренери – працювали два роки, потім рік паузи, потім знову відновлювали роботу. Я ніколи не мав такого!

Чотири місяці тому було нудно. Я майже не дивився футбол. Десь місяць тому я повернувся до активного перегляду футболу, щоб бути присутніми у процесі.

 

Завантажити більше пов'язаних статей
Завантажити більше в Ексклюзивно
Закриті коментарі

Перевірте також

ЄВРОФУТБОЛ. Бомбардир Яремчук, рятівник Зозуля, трилери Мілевського та Малиновського

Успішний тур для наших легіонерів у Європі. Яремчук забиває не тільки за збірну, Зозуля ві…