МАКСИМАЛЬНО НАБЛИЖЕНО ДО ОРИГІНАЛУ

Він – не просто футболіст. Михайло Кополовець – ПЕРСОНАЖ! І його інтерв’ю не варто літературно обробляти. Насолодіться живою мовою нашого героя.

Наслаждаюся тим, що я дома. Постоянно ці гонки – їздив кудась… То Германія, то Львов… Ужгород я дуже сильно люблю, і якось мені його на останні 10 років постоянно не хватало… Дома шось дєлаю – в мене 24 сотки землі, шось мамі помагаю. Даже по огороду, еслі надо. Траву кошу. Можу на діскотєку піти десь на вихідні.

 

Погано зіграєш на область –  уже говорять: Міша вес набрав, Міша там ше шось… Обращають вніманіє – так шо треба держать себе в тонусі. Болельщики не дадуть спокою і правильно дєлают.

Помню послє Германії мені дзвонили всякі агєнти: «Як ти? Чи є бажання?». Я на той час не хотів нічо говорити, бо ті условія, які я чув, мене вони не цікавили – я в Германії в два рази краще заробляв….

Зараз ніяких прєдложеній конкрєтних немає, але ви самі понімаєте, що та Виша Ліга, яка є – я спокійно міг там грати. Це однозначно. То, шо я бачу –це 100 процентів…Не нада буть бозна яким футболістом, щоби зараз грати у Вищій Лізі. Я, коли уїжджав з Карпат, половина футболістів, які грають, там даже в дублі не були. Понятно, шо вони стають більш опитніші, взросліші… Але, при всій повазі, нема зараз там такого рівня сумашедшого, що я би не зумів грати.

Хто може лучше це дєлати, чим я? Правильно? Хто може лучше дєлати цей піар? Ти розумієш, я такий чєловєк, я люблю общатись з людьми. От ти бачиш, я не ганяюся за журналістами поговорити! От скільки ми раз з тобою общалися…Не то, шоб я не хотів… Я стараюсь поменше вже говорити, бо уже менше у футбол іграю і постоянно себе бачу десь – то в інтернеті, то по телевізору…Тот обідиться, тот мене з друзєй удаляє.  Хотя не хочу нікого обіжати! Бувають моменти, коли мені шось не нравиться. Я незаангажований спеціаліст чи експерт. Якщо мені шось не нравиться, я говорю.

Ми поїхали в АТО откривати дєтску площадку, мене Артьом Федецький попросив. Честно говоря, я не хотів їхати. Потому что рєбята, це не прогулка.  Там стріляють! Коли ми вже заїжджали в ту зону АТО – бронежилєт, каску… Ти понімаєш куда ти їдеш.

Ми коли приїхали грати в цей інтернат, то ці пацани, які там стояли, кажуть: «Рєбята, ви куда йдете? Ви  шо сумашедші? Вчора там танк вальнув!». А нас привезли туда –  то нада сиграти…Ми іграли і якийсь парень: «Давай, давай»,- кричав тіпа уходить… На самом дєлє ніяких там храбрєцов не було.  Я, чесно говоря, пересцав повністю…Хто говорить, шо він не боїться, повірте мені: там приїдеш, один обстрєл і ти понімаєш, шо це все серйозні вєші. Іменно коли ми приїхали, не було обстрілів. Но я побачив, що там проісходіт. То я розумію, що це не от дождя проізошло….

Розіграли мене… Я вже не помню, куда ми заїхали, Курахов наче. Там якась воєнна поліція подошла, начала у мене документи спрашивать. Це спеціально зробили, бо в мене паспорта з собою не було. Мене пов’язали, увезли кудась. Типу воєнна поліція, такі шикарні пацани, такі матьорі. Так мене укатали… Начали говорить: «Послушай, ти что здєсь дєлаеш? Та ти какой-то сєпар, ану йди сюда». Я поблід. Потом мене пацани витягнули, кажуть: «Ну шо, Мішаня?». Канєшно злякався, там пацани такі матьорі, воєнні, з ними шось шутки такі не проходять. Потім кажуть: «Ти акуратно, документи треба мати при собі». А я не взяв паспорт. Без паспорта поїхав у зону АТО, ти розумієш? Це нереально! Всі пацани мали, а я не взяв.

Раньше, коли я іграв, коли футбол серйозний був – у кожній команді було багато лічностей. Всі пацани порозбігалися, пороз’їжджалися. В мене таке чувство, що навіть журналістам нема лишній раз з кимось поспілкуватися. Вони бояться говорити, чи не хотять, чи два слова не може чєловєк зв’язати. Та поговори ти з уболівальниками, розкажи, що там твориться. Я вообще не понімаю футболіста, який не общається з журналістами,  тєм болєє в команді такій, як Динамо Київ. Я за то вобщє би штрафував.

Не хочу бути експертом. Бо там треба критикувати, а я не хочу. Ніколи в жизні не буду обсирати футболістів, як коє-хто на разних там каналах.

Оскорбляти футболістівнеприпустимо.  Я можу тоже десь покритикувати. От Сидорчук, я там говорив, шо з Гармашем вони два трупа.  Але зараз забив Сидорчук! Понятно, шо це хороші футболісти. Хороші, но їм ще є куда рости.

Я стараюсь зараз не потрапляти у якісь резонансні дєла. Хотя було рік назад… Трошки ми там після футбола… Пішли на діскотєку, трошки там була драка. Я не участвував, практічєскі нікого не бив. Але почули, що там я був! Всьо – рєзонанс, інтернет… Ну побили пацана там одного –  все це було в караоке із-за мікрофона. Він там дер, хто буде співати, розумієш?

І пішло по інтернету, шо футболіст Міша б’є людей. Но я не похожий на боксера, ніколи не виділявся бойцовськими качествами.

 

Шахтьор який був, Динамо, Зоря, Дніпро. І футболісти іграли серйозні. Кожна ігра була, як дербі, заруби за 3 очка.  Гонорари були інтєрєсні, двойні, тройні… Там такі суми, що ти міг заробити кучу дєнєг. На кубок ми іграли з Металістом. Помню, всєгда була якась затрава в том плані, що Маркевич і президент наш мали якісь тьорки. Там двойна прємія, тройна – ми могли дєнєг заробити. Пішли влупили 3:0 чи 3:1 Металіст вдома. Це цікаве время було. Я дуже радий, що застав ці часи. Ми виграли якось вроді у Динамо 2:1, і півмільйона доларів ми получили прємію. На одну ігру! І я через два дня пішов – купив машину,  шоб не прогуляти дєньги.

Завантажити більше пов'язаних статей
Завантажте більше за Новак Олександр
Завантажити більше в Актуально

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Перевірте також

ЄВРОBEST: Вітер змін

Мілан 2 – 1 Болонья Недільного вечора міланісти, як ніколи були стурбовані щодо найб…