Мірча Луческу: Коваленко міг стати кращим гравцем, ніж Шевченко

У другій частині нашого інтерв’ю з Мірчею Луческу румунський спеціаліст розповів про свою філософію футболу, Олександра Зінченка та стратегію успіху.

Мені найбільше до вподоби Манчестер Сіті, тому що це моя філософія гри у футбол. Тримати і контролювати мяч. Грати у розумний футбол. Будувати гру на володінні мячем і швидкій зміні вектора атаки.

Who said summer is over?! 🔥

Hot hot heat on the south coast!

⚽️ #BOUMCI🔵 #mancity pic.twitter.com/RCrwDB5YLh

— Manchester City (@ManCity) August 25, 2019

І Зінченко робить те, чого хоче Гвардіола. Зараз він навчився захищатися, відбирати мяч. Дуже хороший в атаці. Гра Гвардіоли вражає тим, що всі на полі дуже дисципліновані. Хто не виконує його вказівок, залишає склад. Лінощі не пробачаються. Чому вони продають Сане? Сане класний гравець! Але він не виконує вимог Гвардіоли.

Зінченко – чудовий гравець із великим майбутнім. І для збірної, і для Манчестер Сіті. Він може рости далі. Та й він уже чемпіон Англії.

Ми у Шахтарі теж будували атакувальний стиль. Нема різниці, який тренер прийде, він повинен його продовжувати. Коли я переїхав у Донецьк, там був лише один бразилець – Брандао. І той грав за резервний склад. Потім я поговорив із президентом, ми обговорили план дій.

Що найважливіше – зробити гру захопливою для уболівальників, щоб вони заповнили стадіон. І з 10-ти тисяч ми підняли відвідуваність до 50-ти-55-ти тисяч. Бо команда грала здорово. Бо вигравала абсолютно усі матчі дома – це дуже важливо! Потім ми з президентом вирішили, що треба купувати молодих бразильців. Вони не коштували так дорого. У нас була пристрасть – побачити як вони зростають.

Коли Малиновський і Зінченко були юними, ми мали у складі 13 бразильців. Але, слухайте, Малиновський був зі мною на зборах у Бразилії. Грав проти Фламенго та інших команд. Так само Коваленко, Матвієнко. Я давав їм змогу грати дуже сильні міжнародні спаринги. Потім я пішов… Борячук… Він міг би бути надзвичайно сильним форвардом… Але коли немає зміни поколінь, дуже тяжко молодим.

Я дивився збірну України торік, і два роки тому. 8 гравців стартового складу тренувалися у мене, коли їм було 17-18-19. Соболь прийшов у 17 і грав у мене. Я ризикував. Молоді грали. Так, не всі одночасно. Бо з цим треба бути обережними.

Це нормально, коли молодь робить помилки. Але не треба їх одразу викидати зі складу. Треба дати їм змогу набити гулі. Пояснювати, що вони роблять не так

У Динамо Київ теж класна академія, з якої щороку виходять дуже гарні гравці. Різниця у тому, що в Шахтарі знають, як покрити період між 19 і 21 роком. А у Динамо не знають. Динамо теж купувало багатьох молодих футболістів. Та у них не вистачало терпіння працювати з ними. З Андре, з Гільєрме. Їм давали 3-4 матчі і після того аут.. Ми ж, у Шахтарі, мали це терпіння. Ми давали їм можливість грати 10-15-20 хвилин. І чекали по півроку, по року. До моменту, коли вони стануть надзвичайно хорошими професіоналами. Ми з ними робили результат, і потім великі клуби забирали їх. Чудова стратегія.

Ніколи не буде порядку, якщо у президента одна філософія, а у тренера – інша. Президенту треба обрати тренера з тією ж філософією, а тренер передасть її футболістам. І йти всім у одному напрямку, а не кидатися зі сторони в сторону. І тоді ви побудуєте команду на довгі роки вперед.

Ви подивіться, я залишив Шахтар три роки тому, а вони досі не змінилися. Та сама команда. Навіть зараз. Першочергово, та сама система. Це ніколи не було для нас проблемою – змінювати проданих гравців на інших.

Навіть у попередні роки Україна мала багато дуже хороших молодих гравців, дуже талановитих.  У своєму віці вони часто більш талановиті, ніж однолітки з інших країн центральної Європи. Вони раніше дорослішають і стають кращими за інших. Вони можуть вигравати абсолютно всі чемпіонати від 17-річних до 20-річних.

Велика проблема українського футболу – що трапляється з гравцями у проміжку із 19-ти до 21-го року. Як їх навчають бути професіоналами. Їхні тренери?(репліка кореспондента) Їхні тренери, клуб, мас-медіа. Абсолютно всі.

Я колись сказав, що Коваленко може стати кращим гравцем, ніж Шевченко. З тим, як він стартував. Як грав у юнацькій Лізі Чемпіонів, у фіналі проти Челсі. Дуже талановитий футболіст. Але далі щось сталося, і він трошки зник. Я пов’язую це з проблемами психології, типовими для українських гравців. Якщо у світі після 19-ти років молодь зростає як професіонали, то в Україні – цей професіоналізм йде на спад.

Не думаю, що це проблема грошей. Швидше навчання і футбольної освіти. Я впевнений, що він виросте. Не знаю, Фонсека віддав перевагу Бернарду, і вивів Коваленка із основи. Він ставив Тайсона у центр, Бернарда на фланг. І Коваленко зникав зі стартового складу. І коли я говорив з президентом, що Тейшейру треба відпускати, то казав це упевнено. Бо за спиною Тейшейри був Коваленко.

Спочатку у Шахтарі на позиції атакувального півзахисника був Жадсон. Жадсон пішов – прийшов Мхітарян. Потім Генріха миттєво змінив Тейшейра. І так само мало бути з Коваленком. На цій безумовно дуже важливій позиції.

Коли Фернандіньйо, Луіс Адріано, Дуглас Коста, Алекс Тейшейра телефонують мені і кажуть: Містер, з днем народження, – я пишаюся цим. У мене з ними чудові стосунки. Вони не забувають скільки тренер зробив для того, щоб підняти їх.

Так важливо навчити їх не лише футбольним речам, а й психології, поведінці. Водив їх у музеї. За кордоном за день до матчу сідали в автобус та їхали на екскурсію містом. Брали гіда. Я казав їм – через 10 років ваші діти запитають: тату, а що ти робив у Лондоні, у Стокгольмі? Що ти там бачив? Можна ж так – приїхав, побачив готель, стадіон – і все! Я зобов’язував гравців дивитися на речі ширше, і за кілька років вони уже казали “дякую, Містере”.

Зараз Україна U-20 виграла великий турнір. Такі хлопці зазвичай мали би одразу переходити до національної команди, до великих клубів. В Україні… (розводить руками) де вони всі грають? Мінімум 80% мали би стати дуже хорошими футболістами для чемпіонату України. Але я не розумію, що з ними, бо не перебуваю глибоко у процесі.