Мораєс: Коли співаю Гімн України, почуваю себе прекрасно

Перше велике інтерв’ю Жуніора Мораєса після переходу із Динамо в Шахтар.

Про перехід з Динамо в Шахтар і тиск вболівальників

Багато уболівальників обурилося, що ви спочатку цілували емблему ДК, потім показували молотки Шахтаря, вам важко було перелаштуватися?

Коли я граю, намагаюся фокусуватися на грі і не звертати увагу на все те, що мене оточує.  Мені не важко, бо цьому мене навчили в Бразилії, там ще більший тиск уболівальників. Я поважаю Динамо. Розумію, матчі з Шахтарем – це класика. Особисті переживання чи образи забуваються, бо якщо будеш про них згадувати, нічим хорошим це не завершиться.  Для мене головне – перемога Шахтаря, все решта неважливо.

Я відпрацював три роки у Динамо і не було жодного дня, коли я не викладався на 100%. Можете запитати у будь-якого тренера і гравця Динамо, чи був я професіоналом і чи був я найкращим професіоналом?  Коли я грав за Динамо – це було із любов’ю до клубу. Запитайте будь-якого уболівальника Динамо, чи була хоча б одна гра, де я б вийшов на поле без бажання і любові до цього клубу? Коли закінчився контракт з Динамо, я хотів залишитися в Україні, що мені було робити, йти у слабшу команду?! Який у цьому сенс? Я дуже вдячний уболівальникам Динамо, щирим уболівальникам, які відправляють мені нормальні повідомлення у соцмережах, які зустрічають мене з повагою на вулицях, щиро їм вдячний.

Коли я думав, яке приймати рішення, багато речей з боку Динамо були непрофесійними. Саме тому я вирішив не продовжувати контракт. Поважаю Динамо, у мене про них приємні спогади, але я покинув клуб, тому що багато нюансів у процесі перемовин мені не сподобалися.

Знаю, що в Динамо є така річ, коли у футболіста закінчується контракт, він часто сам має підходити і запитувати “що в мене по контракту?”.  Чи була схожа ситуація у вас?

Можна сказати, що так. Коли я проходив відновлення, мені не дуже сподобалося, як до мене ставилися у той період. Було неприємно, але я не хочу про це згадувати, болюча тема для мене

Про те, що кричав Бойко і конфлікт з Буяльським

Навіть не пам’ятаю, що там було, що саме він кричав. Була така напруга, що, мабуть, я просто забув цей момент. З іншого боку, коли Віктор Коваленко забив переможний мяч у Харкові, я теж кричав, це емоції, які можна зрозуміти.  Після пенальті я був страшенно розчарованим, бо підвів команду. З іншого боку я з тих гравців, яким такі моменти подобаються. Вони мене мотивують аби я більше працював, більше тренувався і наступного разу не повторив таку ж помилку.

Все почалося з того, що він кричав мені певні речі після незабитого пенальті. Я був на емоціях, голова ще не охолола.  Я був неймовірно схвильованим після гри і коли ми заходили у підтрибуне приміщення, сказав йому ті речі, яких не мав би говорити. Шкодую про це, я справді зробив помилку. Це не те, що потрібно було робити в той момент. Мені варто переосмислити цю ситуацію аби більше такого не повторилося.

Я не сказав би, що Бойко чи Буяльський агресивно поводяться зі мною. Я переконаний, коли ми будемо грати разом, скажімо, у збірній, то будемо однією командою, і я повинен добре ставитися до усіх. Коли буду у збірній, то гратиму з будь-яким гравцем, не лише з Бойком чи Буяльським. За всю мою кар’єру я не мав ніяких конфліктів із футболістами. Якщо виникали певні непорозуміння, то я не переносив їх у роздягальню, а вирішував усе віч-на-віч. Ніколи не намагався зробити шоу перед камерами, а говорив особисто аби вирішити конфлікт. А коли хтось дає інтерв’ю  і погано говорить про інших аби вирости в очах людей, то в цьому немає нічого хорошого…

Ви це про Буяльського???

Ні, я не конкретно про нього. Маю на увазі будь-якого футболіста

Про рішення виступати за збірну України

Я заспівав гімн у матчі із Зорею. На той момент вже прийняв рішення отримати український паспорт. З іншого боку ще не знав чи буду гравцем збірної чи запросить мене Шевченко. Я жахливий співак. Навіть бразильські пісні виконую погано, постійно забуваю слова, плутаю мелодії. Гімн України слухав щотижня і намагався повторювати. Трохи вивчив і коли його співаю, то почуваю себе прекрасно.

Грати за збірну України – неймовірно складне рішення. Думав про це протягом року, це не вирішувалося за один день. Я давно граю за українські клуби. Я і моя сім’я дуже любимо Україну. У мене було багато можливостей поїхати звідси, змінити клуб, але через нашу любов до України ми вирішили тут лишитися. Тим паче я прекрасно бачив, як працює Шевченко, яку команду він будує. Зрозумів –  таку можливість не потрібно втрачати. Перші розмови із Шевченком були ще тоді, коли я грав у Динамо. Але це не були особисті запрошення. У збірній мене прекрасно зустріли. Бойко так само поводив себе приязно, ніяких конфліктів не було.

Про протести Португалії і Люксембурга та емоційний стан в той період

Почував себе жахливо. Так довго думав чи грати за Україну, а тут така ситуація. З самого початку я хотів допомогти збірній, а могло усе вийти навпаки. Важко було дочекатися рішення, постійно думав про те, що через мене Україна може зазнати серйозної шкоди. Зі мною постійно контактувала федерація. Шевченко теж дзвонив і запевняв, що все буде добре. Щасливий, що фінал цієї історії позитивний.

Повідомте нам, якщо ви помітили проблему
ПОВІДОМИТИ ПРО ПРОБЛЕМУ

Дякуємо! Ваше повідомлення було відправлено.

Вибачте, виникла помилка сервера!

Читайте також