Мильний футбол. Сергій Політило

Гравець донецького Олімпіка Сергій Політило – герой нового випуску Мильного футболу з Єгором Лугачовим.

Шевчук і Ротань – молоді тренери. З Русланом Петровичем я ще грав. Кардинально змінився тренувальний процес у порівнянні з часами Романа Санжара. Зараз більше працюємо над тактикою.

Я футболіст, а є тренер. Має бути дистанція. Немає значення скільки тренерам років і чи грали ми разом. І наставники так мають себе ставити, щоб потім не шкодувати. У нас всі одне одного поважають.

Анатолійович (Шевчук) більше у квадратах підключається. А Петрович (Ротань) більше в ігрових моментах. Він ще так рухається, що 1-2 роки міг ще в прем’єр-лізі пограти. Я йому говорив про це. Він сказав, що вже тренер і вбив у собі гравця.

У Туреччині було важкувато. Коли тебе там підписують, то відразу ставлять грати. Ніхто не дивиться в якому ти стані – розібраний, труп, вмієш грати чи ні. Там ніхто не чекає. Три-чотири матчі і вони міняють тренера. І навіть президента. Коли я грав за Аданаспор, то клуб змінив 4 тренера за рік.

Шість місяців не платили гроші. А в мене ще був рік контракту. Прийшов новий тренер і президент. З попереднього року у моїй команді залишився один воротар і ще один футболіст, який тепер не грав. Всі нові грали. Там немає такого, щоб залишити кістяк і підсилити склад.

Я хотів залишитися, але розумів, що шансів грати взагалі нуль. Сезон вже стартував, а я навіть у заявку не потрапляв. Взяли Андерсона, який колись грав у Манчестер Юнайтед. Він важив 90 кг. Недавно почав грати.

На тренуваннях у Віталія Кварцяного були бронежилети. Але можна було витягнути пісок і тоді він ставав ніби водяний. У нас були цікаві двосторонки. Ми грали у бронежилетах проти 15 гравців дубля. Це щоб був більший спротив у матчах. У Кварцяного завжди так.

У Кварцяного мені імпонувало те, що він говорив: «Бери м’яч і обігруй. Нікому не давай». У нього багато гравців розкрилося.

Цікава історія про Кварцяного? Вся країна чула, як він мене підтримував у матчі з Шахтарем: «Політило, ти більше не капітан». Весело було. Там багато є історій.

Я грав у Чорноморці під керівництвом Романа Григорчука. Все супер. Теорії у нас тривали по годині. Всі знали, що робити і куди бігти. Бувало, що після невдалих матчів він говорив: «Для чого ти тут витрачаєш свій час? Може тобі піти освоїти гітару чи піаніно? Може, там у тебе вийде краще».

Або таке: «Я ходжу з сином у дельфінарій. Так, дельфіни краще з м’ячем працюють, ніж ми. Як мені вас навчити? В цирку вже ведмеді на велосипедах їздять».

Мирон Маркевич? Говорити на камеру чи як? В Рамоса тренувальний процес був цікавішим. В Маркевича якийсь фарт. Дніпро з ним дійшло до фіналу. Ледь не виграло Лігу Європи.

Медаль з фіналу мені привезли. Ще на груповому етапі я був. А потім пішов в оренду у Волинь. Тоді вже почалися фінансові проблеми і не платили зарплату.