Орест Кузик: Пропозиція від Спортинга дійсно була

Автор: Нікіта Дмитрулін

Орест Кузик – другий за даними Wyscout в УПЛ в сезоні 17/18 за кількістю обіграшів – 243. Більше зробив лише Марлос – 335. Не дивно, що час від часу з’являлась інформація про інтерес до Кузика з боку Челсі, Порту та Спортинга. Цього літа Орест перебрався з України до Греції, він гратиме за ПАС Яніна. Ексклюзивно для FootballHub Кузик дав розлоге інтерв’ю.

– Дуже мало гравців з чемпіонату України, а українців взагалі мізер, які можуть брати гру на себе та йти в обіграш. Як вважаєте, з чим це пов’язано? – Напевно, це залежить від гравця індивідуально, кожен має свої можливості, тому, один може бігти, інший обігрувати, а третій відбирати. У кожного це по-різному, у нас багато футболістів у чемпіонаті України, кожен цікавий своєю грою.

– Ви другий після Марлоса за кількістю обіграшів у чемпіонаті України. За рахунок чого? – Не було такого, щоб хтось нав’язав, радий, що так вийшло. Тому що, я вважаю, що Марлос – один із найкращих гравців не тільки України, а можна сказати і Європи. Тому приємно було наблизитися до нього, намагатимусь покращити свою майстерність, щоб їх (обіграшів) було ще більше.

– Як відточували дриблінг? – Чесно – ніяк не відточував. На тренуванні, коли були ігрові серії, намагався брати більше на себе – обігрувати. На тренуванні, то таке, якщо втратиш м’яч, то нічого страшного, головне, щоб у грі не було таких помилок. Ніколи не було такого завдання, що треба брати і обігрувати 3-4 гравців і не віддавати передачу. Мені Грозний увесь час казав: малий, бери м’яч, йди, обігруй, втратиш – нічого страшного, я тобі й слова не скажу. Всі тренери, у кого я грав, казали, що атака має закінчуватись ударом, і як би не вийшло, краще пробити по воротах, завдати небезпеки супернику – і тоді буде логічне закінчення. Тому після тренувань було багато ударів, багато відпрацьовували і дальні удари, удари через стінку.

–  Ви також любите багато фінтити? – Всі футболісти, які мають непогане технічне оснащення, люблять погратися з м’ячем та пообігрувати суперників.

– У вас є чи був кумир у футболі? – Кумира немає, але є багато футболістів, які подобаються своєю грою. Дивишся на їхню гру, рівняєшся, береш для себе якісь моменти, епізоди.

– Була людина, яка найбільше вплинула на ваш розвиток? – Напевно, до сьогоднішнього дня у всіх важливих моментах своєї кар’єри і в усіх рішеннях, які я приймаю, я завжди раджуся з батьком. Він підказує мені, де і як.  Але яку підказку він би мені не дав, остаточне рішення завжди буде за мною. Завжди слухаю, що кажуть з боку, але надіюсь на себе.

– Ви працювали з такими тренерами, як Грозний, Кучук, Мелікян та Костов. Кожний з них чогось навчив? – Звичайно, від кожного тренера ти щось береш для себе. Я дуже вдячний, що в моїй кар’єрі були такі наставники, які давали мені змогу зростати.

– Грозний, напевно, дисципліну дав? – Грозний взагалі багато дав. Це перший тренер, при якому я почав грати у Прем’єр-лізі, він дуже багато допомагав та підтримував. З цією впевненістю стало набагато більше виходити на полі.

– Кучук також відомий своєю роботою з молодими… –  Від нього я теж багато чого взяв. Хоча я не багато матчів грав у той період, але я радий, що попрацював з таким тренером.

– Ви – випускник академії Динамо, як вважаєте, чому не вийшло заграти у Києві? – Важко сказати, чому не заграв. Тоді трошки інакша ситуація була. Не давали такої можливості молодим футболістам грати у першій команді, шукали легіонерів, яких купували за великі гроші, того самого Ленса, Велозу. Але я ні про що не шкодую, я радий, що так сталося. Як кажуть: все що не робиться – на краще.

– Проте багато хто з динамівської молоді заграв в інших командах?  Ви, Хобленко, Яремчук, Андрієвський, Харатін… – Приємно, що так вийшло, що всі грають, всі на виду, намагаються показати себе з найкращого боку, тому, я вважаю, що це тільки на благо футболу та всім.

– Цього сезону ви забивали Динамо, які відчуття були? – Були дуже приємні відчуття, тому що хотілося вийти на цей стадіон, на це поле, проти рідної команди, довести в першу чергу собі, а потім людям, які дивляться футбол, що я теж вартий того, щоб грати у київському Динамо, показувати хорошу гру та високий рівень.

– В таких матчах подвійна мотивація? – Я думаю, що завжди, коли виходиш грати проти таких команд, як Динамо та Шахтар – тебе навіть налаштовувати не треба, ти виходиш з подвійною мотивацією, думаєш тільки про те, як показати себе.

– Коли були в Динамо, спілкувалися з Ребровим? – Сергій Станіславович завжди говорив з молодими гравцями, підказував, допомагав, постійно переглядав та приходив на матчі та тренування, багато гравців з дубля підключав до першої команди, тому ми з ним часто спілкувалися.

– Ви також працювали з Белькевичем, що від нього взяли? – Миколайович, перш за все, був дуже сильним гравцем, так само і тренером. Він чітко розумів, чого вимагає від футболіста, і всі гравці знали, чого він хоче. І в плані характеру, який в них тоді був при Лобановському, в плані майстерності він дуже багато в чому допоміг. Я впевнений, що на нього як на тренера очікувало велике майбутнє. Він міг показати на полі, як це виконати, як довести епізод до кінця. Били по воротах, з 10 забивали 2, а для нього завжди було загадкою, як з 16 метрів можна не забити. 10 ударів мінімум – він ставив м’яч, бив, що з правої, що з лівої, воротарі навіть не рухалися.

– Було багато інформації, що вами цікавляться Порту та Челсі, як реагували на це? – Я намагався не дуже сильно звертати на це увагу, тому що у мене був сезон, були ігри, мені треба було думати про це. Усім іншим займався мій агент. Він мені передавав всю інформацію, яка є, якщо вона була правдивою, і ми обговорювали це. Підсвідомо, звісно, ти хочеш почитати та подивитися, і це трохи тебе збиває. Я вважаю, не треба про це думати, не треба читати інтернет, а концентруватися на грі.

– Дуже важкий для команди сезон, весь час боролися за виживання, і лише 6 перемог здобули. З чим пов’язана така гра команди? – Важко сказати, бо у другому колі команда наче і непогано почала грати, стали набирати очки, перемагати, але десь не вистачало, можливо, деякі гравці психологічно може опустили руки. Молода команда, напружений сезон, на тебе постійно давить той результат, постійно перебуваєш на дні турнірної таблиці. Треба підніматися вгори, а багато чого не виходить. Ці фактори і заважали.

– Гарний початок сезону, 2 перемоги поспіль, а потім 17 матчів без перемог… – Було і таке, 80-90% футболістів взагалі не грали на високому рівні, з них навіть за дубль не всі грали. А тут випав такий шанс, потрапили до Прем’єр-ліги, і почали грати проти таких команд, як Динамо, Шахтар, Зоря, Ворскла. Тому і попливли, а у перших турах перемагали за рахунок бажання, віддачі. Чому так вийшло далі – складно сказати.

– Постійно з’являлись  інформація, що Сталі не буде наступного сезону, тиснуло на команду? – І це теж було. Гравці не знали, що буде: кому куди йти, шукати команду чи не шукати, чи залишатися у Сталі. Так було до останнього моменту. Станом на зараз я знаю, що команда буде і президент хоче зберегти клуб, тому що вже дуже багато зробив для команди. Вважаю, що у Сталі все буде добре.

– Проте ви вирішили залишити Україну… – В мене давно було таке бажання. Розмовляв з президентом на цю тему, що я хочу спробувати свої сили в іншому, сильнішому чемпіонаті.

– Що знаєте про чемпіонат Греції? – До цього моменту я особливо не дивився чемпіонат Греції, але переглядав команди першої 5-ки і вважаю, що це хороший чемпіонат. Там є мінімум 5 команд, які грають в єврокубках і показують досить пристойний рівень гри. У нас в Україні можна лише 2-3 команди виділити. Спілкувався з хлопцями, які грали, чи грають у Греції, всі кажуть, що остання команда може перемогти першу. Тому це дуже цікаво. Після нашого чемпіонату, напевно, можна будь-де грати. У нас, мабуть, найважчий і дуже багато боротьби.

– Що знаєте про нову команду? – Знаю, що перед нами високі завдання, підібрався хороший колектив, добре працюють на трансферному ринку, кожні півроку-рік продають футболістів у сильні клуби і вміють це робити.

– Як ви будете взаємодіяти з командою? Майже всі греки, лише 2 французи, швед, іспанець, австралієць та бразилець..  – Немає такого хвилювання, як контактувати. Все рівно, під час сезону та тренувань ти звикатимеш. Намагаюся вчити грецьку мову, на початку, щоб знати хоча б загальні фрази, які будуть необхідні у побуті та тренуваннях. Наскільки я знаю, там всі прекрасно розмовляють англійською, тому вчитиму мову, щоб знати її досконало та краще взаємодіяти з партнерами.

– Від інших команд були пропозиції? – Чесно, були. Навіть, конкретні. Зараз немає сенсу про це говорити. Думками я лише зі своєю новою командою, хочу досягати успіхів, як індивідуально, так і з командою.

– Ваш агент нещодавно казав, що пропозиція від лісабонського Спортинга дійсно була… –  Так, була. Я бачив документи зі Спортінга, умови контракту, але, поспілкувавшись із батьком, агентом, розумів сам, що в такій команді грають футболісти з досвідом, які пограли у сильних клубах. Тому я вважаю, що у такий клуб тебе повинні купити, і робити ставку, щоб ти грав там, а прийти безкоштовно… Не дай Бог, щось трапиться. Прийшов, щось не вийшло, і про тебе всі забули. І перейшов ти у Спортінг, чи ні – вже нікого не цікавить, коли ти не граєш.

– В одному з інтерв’ю казали, що вам подобається Серія А… – Не приховую, мені подобається цей чемпіонат, подобаються команди, які там грають, тому намагатимусь із Греції якнайшвидше потрапити до Італії.

– Чув, що ви за Мілан вболіваєте? – Шевченко там грав, тому старався більше їхніх матчів переглядати.

– А нинішній Мілан? – Нинішній Мілан дуже змінився, багато нових футболістів, майже вся команда змінилася. Але намагається грати у свій футбол, та і взагалі, така команда, як Мілан не може грати погано.

– Є мрія, колись повернутися в Динамо та заграти? – Мрія є. І я точно знаю, що були розмови, що є інтерес з боку київського Динамо. Але мені хотілося поїхати до Європи і спробувати свої сили там. Час покаже, можливо, колись повернуся. Головне – демонструвати свою гру та відповідати рівню Динамо.