Про українські проблеми та власні амбіції. Повне інтерв’ю Паулу Фонсеки

Головний тренер Шахтаря Паулу Фонсека про мотивацію працювати в Чемпіонаті України, Мораєса, Тайсона та Марлоса. А ще португальський спеціаліст оцінив рівень суддівства в УПЛ та запропонував свій варіант покращення розвитку українського футболу.

Чи є внутрішня мотивація після трьох чемпіонств із Шахтарем? Я завжди мотивований, щоб перемагати. Шахтар – це великий клуб. Він дає абсолютно всі умови, щоб перемагати. Якщо думати про власну кар’єру в майбутньому, звісно ж усі знають, що в мене багато амбіцій. І, не знаю, можливо, коли-небудь я тренуватиму якийсь європейський гранд. Але зараз я відчуваю, що маю мотивацію перемагати тут із Шахтарем.

Я продовжую віддавати Шахтарю свою любов! Я просто така людина, яка обожнює те, що робить. І поки я тут, я буду з тими ж амбіціями, з тією ж любов’ю. Я намагатимусь підтримувати амбіції тих людей, з якими я працюю. Я цілком закоханий в футбол. Для того, щоб ми відчували себе щасливими, ми маємо любити те, чим займаємося.

Чи цікаво мені тренувати, коли ви розумієте, що 90 % команд, які грають проти вас, набагато слабші і грають в закритий футбол? Це дійсно так! Але це складно змінити за один день. В інших чемпіонатах так само є дві-три команди, які борються за титул. Шахтар і Динамо – це дві команди, які завжди боротимуться за перше місце. В інших чемпіонатах решта команд – не такі сильні, як лідери. Але вони все ж сильніші, ніж українські команди. Тому в інших країнах футбол зовсім інший. Є видовище. В Україні такого видовища немає! Як це змінити? Команди не можуть інвестувати багато грошей. Країна не дозволяє. Якщо немає грошей, щоб купувати хороших гравців, тоді треба формувати таких гравців у своїх академіях. У нас 44 млн жителів у країні. Скільки людей люблять футбол! Але чому Україна не формує хороших гравців?

Відверто кажучи, я думаю, що потрібно почати все з самого початку. І продумати, як потрібно формувати хорошого якісного українського гравця. Потрібно змінити менталітет тренувань. Менталітет ігор. Змінити повністю все! Повірте мені, ніхто не зможе добре оцінювати гравців, якщо більшість часу хлопці будуть тільки оборонятися. Якщо вони будуть грати без м’яча. А це відбувається в більшості поєдинків. Гравці не грають, вони беруть участь у матчі.

Я іноземець. Наразі я перебуваю в чужій країні, але мені подобається тут. Мені дійсно подобається Україна. Мені подобається футбол тут.  І я думаю, що в Україні є дійсно величезний потенціал, щоб змінити футбол на краще в майбутньому. Але, якщо той, хто керує футболом в Україні, сидітиме на дивані і чекатиме, що все це станеться само собою, то нічого не зміниться! Тому що за ті 3 роки, що я перебуваю тут, я бачу, що все відбувається саме так! Такі люди сидять і чекають, що все станеться саме собою. Та нічого не змінюється. Ці люди встають зі своїх диванів тільки тоді,  коли трофеї вручають.

Три чемпіонства та дві такі різні Ліги Чемпіонів: одна дуже яскрава, інша – не надто. У чому проблема?  Є одна обов’язкова причина і вона дозволила нам провести чудову Лігу Чемпіонів в перший рік. Це гравці, які у нас були. Не можна забувати – команда була дуже потужною з Фредом, Даріо, Бернардом і з Феррейрою. Цього року команда пережила великі зміни. І якщо тут це не надто відчувається, в Лізі Чемпіонів це можна зрозуміти глибше. Ми не змогли одразу знайти заміну для Фреда, для Бернарда. Ми не зможемо змиритися з цим так швидко. З відходом Даріо Срни і Факундо Феррейри також. Цього року з усіма трансформаціями і змінами, які клуб пережив, ми мали ще одну невдачу. В більшості матчів Ліги Чемпіонів ми не могли розраховувати на двох найголовніших гравців нашої команди: Тайсона і Марлоса. І це дійсно було вирішальним для нас. Але навіть попри те, що ці хлопці не були з нами, ми боролися за прохід далі до останнього матчу. Якщо ви мене запитаєте, чи роблять Тайсон і Марлос нашу команду сильнішою – звісно ж! Думаю, всі це бачать. Я можу цього не говорити. Вони дійсно роблять різницю.

Коли хлопці виходять на поле, у них не має віку. Мій вибір в жодному разі не залежить від віку гравця. Це продуктивність! Якщо 18-річний футболіст заслуговує грати – він гратиме. Якщо йому буде 30 і він заслуговує на це – він гратиме. Бо я ніколи не дивлюся на вік. Я дивлюся саме на ефективність. Я вже бачу, як вони додають. Більшість із цих хлопців багато в чому додали. Але не після двох-трьох чи навіть п’яти вдалих матчів вони готові будуть грати на рівні Ліги Чемпіонів.

Шахтар завжди продавав велику кількість гравців: Фред, Вілліан, Фернандіньо, Тейшейра, Коста. В якому віці вони пішли? Ну, не у 18 чи 19 років. Не в 20. Не в 21 рік. Вони були більш віковими гравцями. І ми маємо дещо розуміти: в Лізі Чемпіонів дуже важливо робити правильні ставки. Щоб продавати гравців, має бути сильна команда для участі в цьому турнірі. Я не вірю, що якби ми грали з молодим складом, нам вдалося б створити сильну команду.  Якщо ми ризикнемо і поставимо на матчі Ліги Чемпіонів молодих гравців без досвіду, результати можуть їх повалити. Тому дуже важливо бути обережним і правильно обирати склад на ці матчі. Якщо ми гратимемо із сильною командою в Лізі Чемпіонів, командою, яка перемагає, яка проходить далі, яка показує чудову гру, тільки тоді ми зможемо продавати гравців. Інакше їх просто не помічатимуть.

Про Мораєса я можу сказати, що він чудовий професіонал. Попри те, що він прийшов сюди у тридцятирічному віці, він показує великі амбіції. Він дуже швидко зрозумів наш стиль гри. Ми – команда, яка постійно створює гольові моменти, і він дуже вдало приєднався до нас. Мені важко зрозуміти те, що партнери по професії, які були з ним стільки років, стільки жили пліч-о-пліч і разом працювали не приймають його рішення. Я не міг зрозуміти гравців, які з ним навіть не віталися. Для мене це важко. Але Слава Богу з часом все більш-менш стабілізувалося. На даний момент, коли закінчуються ігри з Динамо, хлопці вже вітаються, спілкуються. Люди мають нормально до цього ставитися.

Для мене найголовніше – те, що відбувається зараз. Те, що відбулося за останні два роки. Ти доходиш до фіналу, це кінець, і Шахтар перебуває на першому місці турнірної таблиці. Ось це для мене найважливіше. Чи хочу я перемагати в матчах з Динамо? Хочу! Але це не найголовніше. Основне – це перемагати в усіх матчах, які потім дають нам можливість стати чемпіонами. Якщо ви мене запитаєте,  що я виберу – перемогти Динамо чи у чемпіонаті… Звісно ж у чемпіонаті. Без сумнівів. Але водночас Динамо – це суперник, якого ми дуже поважаємо. Упродовж цих трьох років я глибоко поважав Динамо. В жодному разі не можна трансформувати цю боротьбу у війну без рамок. Я думаю, що упродовж цих трьох років що Шахтар, що Динамо дійсно дають приклад взаємоповаги між командами. Це важливо для футболу.

Уперше коли ми познайомилися із президентом Динамо, він запросив мене випити чаю чи кави. Я обрав каву. Ми обговорили деякі питання з приводу молодих гравців, у яких зараз зламний вік. Невдовзі вони стануть професіоналами. Ми тоді не говорили про матчі Шахтар-Динамо. Ми взагалі не порушували цю тему. Більше обговорювали молодих виконавців. Президент здався мені тією людиною, яка любить свою команду і бореться за Динамо. Я це одразу помітив. Це абсолютно нормально. Але з приводу пропозиції від Динамо. Я ніколи не говорю ніколи. Чесно кажучи, мій зв’язок із Шахтарем настільки міцний, що, я думаю, це було б дуже важко. Практично неможливо. Але не знаю, у футболі багато чого відбувається. Не знаю, що може статися. Відверто скажу, якби була така можливість, моя дружина мені б не дозволила в жодному разі.

Мені подобаються багато молодих гравців із Динамо. Нам не варто дивитися на турнірну таблицю. Динамо з кожним разом стає все сильнішим. І я впевнений, що наступного року Динамо стане ще сильнішим, якщо залишиться із цими гравцями. Шепелєв, Миколенко, Бурда та інші гравці додають. Всі ці молоді хлопці за рік стануть сильнішими. Без сумнівів. Тому що в них є чудові чесноти.

Степаненко, як і Пятов – це одні з найголовніших гравців нашої команди. Коваленко теж. Мораєс дуже добре себе показав. Степаненко – професіонал, з якого треба брати приклад. Це той гравець, який біжить, бореться, та ще й заряджає всю команду.

Шахтар дуже багато пропустив цього сезону. Постійна ротація всередині оборони. Ордець-Кривцов – Кривцов – Ордець-Матвієнко – Кривцов. Чи є ця ланка оборони конкуретноздатною? Так, звичайно, не зважаючи на цю ротацію, ми завжди показували достойний футбол. Той факт, що вони всі мають приблизно такий самий рівень, дає мені змогу проводити ротацію. Не думаю, що наразі лінія оборони – це найразливіша частина нашої команди. Хто б там не грав, наприклад, на позиції центрального захисника незалежно від імен, я знаю, що ці хлопці впораються зі своїм завданням. 

Конфлікт із Ракицьким? Я скажу таке: після закінчення кубкового матчу ви знаєте, хто мені зателефонував по відео зв’язку? Ракицький! Щоб привітати особисто мене. Закінчився чемпіонат – те саме. Про що це говорить? Напевне, що у нас стосунки людей, які не посварилися між собою. Якщо ви називаєте конфліктом те, що я приберу зі складу одного гравця і поставлю іншого… ні, якщо хочете, можете називати це конфліктом. Тоді у мене такі конфлікти щодня. Мені дуже подобається Ракицький. Я можу сказати чесно. Люди близько не знають Ярослава. Але це людина з великим серцем. Він завжди мене поважав. І я його теж. Якщо він відчув, що втратив значимість в команді і якусь повагу від партнерів через моє рішення, можливо його це образило. Але не через це наші стосунки можуть зіпсуватися. І не ми відправили Ракицького з нашої команди. Він підійшов до мене і сказав, що в нього є хороша пропозиція. Ми це обговорили з президентом. І зрозуміли, що для клубу це буде вигідно. Ракицький пішов, це було його бажання грати в іншому чемпіонаті. Жодного конфлікту з ним в мене не було. Це людина, з якою в мене прекрасні стосунки. Навіть скажу так: із тих гравців, які в мене були упродовж цих трьох років у Шахтарі, Ракицький, можливо, був людиною, у якої найбільше серце.

Моя мрія? Це мрія показувати якісний футбол. Тому що для мене вигравати недостатньо. Але, чесно кажучи, я мрію провести класну Лігу Чемпіонів. Це мрія, це моя мрія. Грати в Лізі Чемпіонів – це відрізняється від усього. Вигравати в цих матчах – це щось справді дивовижне. Будучи великим реалістом, я мрію, що ми можемо грати в Лізі Чемпіонів краще, ніж два роки тому.

Я думаю, що суддівство в Україні дуже змінилося. На краще. Я в жодному разі не хочу, щоб мені підігравали. Я хочу правильних і справедливих рішень. Іноді я теж помиляюся. Наприклад, у матчі Шахтар – Динамо вибрали не такого досвідченого арбітра. Я дуже жорстко його розкритикував. Він показав тоді величезну кількість карток. Але я приїхав додому, передивився всі епізоди і зрозумів, що він прийняв 90% правильних рішень. Коли у мене була можливість, я вибачився перед ним за те, що дійсно не мав рації. Думаю, суддівство значно додало.