Домашня сторінка Ексклюзивно Віктор Путін. Йому не салютують військові, але він розстріляв Корону

Віктор Путін. Йому не салютують військові, але він розстріляв Корону

42 читачів онлайн
4
6,612

Автор Денис Савченко

Вибити команду Екстракляси з Кубка Польщі, граючи у третьому дивізіоні? Це до Путіна. Не до того, що «ла-ла-ла», а до вихованця Динамо Київ, який виступає за Віслу із Сандомира. На початку жовтня Віктор Путін став героєм Вісли, двічі забивши у ворота Корони Кєльце. А FootballHub із ним поспілкувався.

Це велике досягнення для клубу. Тут таке творилося! Вболівальники повибігали на поле. Фанат Корони пробрався до наших, вкрав прапор і вони у себе на трибуні його спалили. Поліція зупинила матч, а ми чекали у підтрибунці півгодини. Ось таке дербі з третьоліговою командою.

Фото Wisła Sandomierz

Взагалі не очікував такого ажіотажу до своєї персони після двох забитих м’ячів у ворота Корони. І дзвонять, і пишуть, в усіх газетах вже матеріали про мене. Найвідоміше спортивне радіо робило прямий ефір. Звичайно, спершу звертають увагу на прізвище. Всі питають: родич чи ні. Але я завжди повторюю, що хочу привертати увагу не прізвищем тієї людини, а своєю грою.

В одному з відомих польських спортивних видань вийшов матеріал про Віктора. Назва була досить інтригуючою «Віктор Путін. Йому салютують військові, він розстріляв Корону і хоче прийняти громадянство».

Я коли прочитав, то почав сміятися. Цей журналіст шукав сенсацію: питав, чи був я колись у Росії. Ну, а я й відповів, що був колись на турнірі в Санкт-Петербурзі. Він запитав, чи не віддавали мені честь, як сину Путіна. Я відповів, що нічого такого не було, просто посміялися. А цей журналіст написав, що і честь віддавали, і кланялися в Росії. І що Путін хоче отримати польське громадянство.

Вогню історії Віктора додає ще й ім’я батька – Володимир. Але сам футболіст ніколи не мав проблемних ситуацій, які заважали б у житті.

Звичайно, що буває в аеропортах при перевірці документів збігаються працівники і сміються. До війни такої «популярності» ще не було. Але це навіть допомагає, бо краще запамятовуєшся людям. І при контролі на кордоні лояльніше ставляться: посміялися, поставили печатку, нічого особливо не перевірили і відпустили. Серйозних неприємних ситуацій не було.  

Фото Energia Kozienice

Свою кар’єру Віктор розпочинав у школі Динамо разом із Романом Яремчуком. Але погравши декілька років у юніорах, виявився непотрібний киянам. Причина – антропометрія.

У динамівській ДЮСШ я був шість з половиною років, з 2004-го. Навчався разом із Романом Яремчуком, Сергієм Полегеньком, Сергієм Каретником – вчотирьох жили в академії в кімнаті.

Я майже 3 роки не ріс, маленький був для Динамо. Коли ще ніхто сильно не ріс, то я непогано виділявся серед інших. Коли всі стали рости, а я ні, то почали ходити сміятися: ніхто не хотів чекати, поки я виросту. Тільки-но випустився зі школи, то пішов угору (зараз зріст Віктора – 183 сантиметри).

В Динамо такий підхід, що треба бути фізично міцним, бігти і топтати. На той момент ще не було розуміння того, що той же Мессі або Іньєста теж були маленькими. Раніше дивилися по-іншому: треба було бути великим і бігти. Тільки зараз почали усвідомлювати: якщо ти робиш результат, то немає різниці великий ти, чи маленький.

Після Динамо Віктор опинився спочатку у Княжі (Щасливе), потім був на перегляді у Ворсклі, а також грав у деяких аматорських командах. Початок кар’єри у Польщі дещо схожий на історію кожного другого українського заробітчанина, якого обдурили при працевлаштуванні.

Агент, наче, нормальний був, зібрав декількох людей і каже: Все добре, їдемо на перегляд у Першу, Другу Лігу, нас там чекають, все класно. Ага, приїхали. Там про нас ніхто нічого не знає, ніякої Першої, Другої, Третьої Ліги. Агент нічого не вирішив, взяв гроші і на цьому все закінчилося. Хто де зміг, там і приткнувся.

Нас було пятеро, а в одній команді міг грати тільки один іноземець не з Європейського Союзу. Почали телефонувати в якісь команди. Їздили до різних міст. Приїхали в одну аматорську команду, а там сказали, що можуть залишити тільки одного. Залишився я, а хлопці далі поїхали: хто ще намагався пробитися, хто – повернувся.

Футболіст говорить, що не шкодує про своє рішення. Тим більше, що у польській Третій Лізі дуже хороший рівень футболу.

У  Віслу Сандомир я потрапив з Енергії Козеніце. Тут тренер (Даріуш Петращак) дуже хороший. Близько 300 матчів провів у Вищій Лізі, за збірну грав. Взагалі не шкодую, що до нього прийшов – дуже багато допомагає моєму розвитку.

Фото Energia Kozienice

Я спілкуюся з хлопцями, які грають в українській Першій Лізі, то там набагато гірше все. Ми ось нещодавно грали з командою Мотор-Люблін. До речі, друг мій Іраклі Месхія, який виступав за Оболонь та Металіст, зараз там грає. Так там стадіон на 15-20 тисяч, на наш матч прийшло тисячі дві. Тобто умови у них там класні. І це Третя Ліга. А інфраструктура на рівень вища – і тренажерні зали, і тренувальні поля хороші.

Фото Wisła Sandomierz

Своє майбутнє Віктор пов’язує з Польщею, а не з Україною. Причина – фінансові труднощі українських клубів.

Влітку приїжджали дивитися на мене з клубу української Першої Ліги, але я знаю, які там проблеми. Мені зараз краще в Третій Лізі Польщі. Якщо і повертатися – тільки у Премєр-Лігу.

Після перемоги над Короною Кєльце пішов ажіотаж, тож сподіваюся взимку буде якась зміна в моїй карєрі. Цієї зими саме закінчується контракт.

Якби запросило Динамо? Гадаю, що повернувся би. З самого дитинства була мрія грати за киян. Я не ображений на цей клуб.

Завантажити більше пов'язаних статей
Завантажити більше в Ексклюзивно
Закриті коментарі

Перевірте також

100 днів злиднів. Сюжет Профутбола по чемпіонській збірній U-20

 Уже майже 4 місяці, відколи збірна U20 виграла чемпіонат світу. …