Червоне – то любов, а чорне – то журба…

От і щодо виступу збірної України думки розділилися. Хтось навіть у третьому місці у відбірній групі до Чемпіонату Світу знаходить позитив. Хтось відзначає передусім чорні плями. Що ж, вибір за вами – почитайте наших авторів і вирішуйте самі, яка думка вам ближче.

Автор Дмитро Поворознюк. ПОЗИТИВ

Зранку почитав пости багатьох людей на яких підписаний.
Основна думка в стрічці новин:
1. Збірна України – салабони.
2. Шевченко потрібно звільнити. Але цього не зроблять, тому що Павелко – його кум.
3. Ми не їдемо на ЧС-2018 в Росію. Потрібно подякувати Хорватії.

На жаль, ми живемо в такий час, коли критикувати і давати поради навіть тоді, коли тебе не просять – наче верх шляхетності і мейнстрім.
Стану опозиціонером до такої думки.

5 контраргументів:
1) Стиль і гра. Мені ніколи не було так цікаво дивитись матчі збірної України як у нинішньому відборі. 4-1-4-1 – це система для контроля м’яча, для домінування. Цьому навчити найважче. Практично в усіх матчах були проблеми, легко ми не виграли жодної гри. Але сам вектор значно цікавіший.


2) Велика кількість молодих новачків. Матвієнко, Соболь, Бєсєдін, Малиновський, Лунін, Лук’янчук, Зінченко. Шевченко будує команду не лише на найближчий матч,а з акцентом на майбутнє.

3) Кадрові проблеми. Три позиції в складі були проблемними. Лівий і правий захисник, центрфорвард… Тут або довіряти новачкам, або гравцям, які не грають в клубах. Проблеми були завжди, але настільки масові лише зараз.


4) Високий рівень суперників. У Хорватії та Туреччини значно дорожчі склади, футболісти грають в топ-чемпіонатах. Вони вважались фаворитами в матчах з Україною. У Ісландії зіграний та досвідчений склад із Сігурдссоном за 50 млн.фунтів, Гудмундссоном, Магнуссоном і половиною складу з британських клубів.

Ми не стрибнули вище голови, але не провалились і до останнього матчу боролись за вихід на ЧС. Це гідно.

5) Збірна стала значно відкритіша для вболівальників та журналістів. Відкриті тренування, Шевченко дає десятки ексклюзивних інтерв’ю перед грою. У нас взагалі з’явився тренер, який має гарний вигляд, зрозуміло висловлює свою думку і за якого не соромно.

Більшість хейтерства до Шевченка зводиться до двох фактів:
– його кум – президент Федерації
– його перша робота одразу в збірній. Це кумівство і блат.
Але Шевченко – людина з доброю репутацією у всьому світі. Він завжди робив кроки для правильного іміджу. Якщо він провалиться, або робитиме дивні кроки (преференції Динамо чи Шахтарю), то відповідатиме своєю репутацією, яку будував усе життя.

Підсумовую: мені не соромно за збірну України і я симпатизую цій команді. Просто в нашому характері створювати ілюзії і завищені очікування. Ми не на ЧС – це реальність. Якби ми туди потрапили – це була б казка. Казка, яка стала звичною, наприклад, для Ісландії.

Автор Олександр Золотогорський. НЕГАТИВ

Звичайно, в кожній картині існують напівтони. Хіба це Чорний квадрат. Малюнок українця Малевича напевно не про збірну України Шевченка. Але будемо чесні – цей виступ і те, що його оточувало, може надихати! На чорні квадрати…

Лише сухі факти (дякую колегам-журналістам, а особливо Володимиру Миленку за ресерчінг).

  • Україна вперше в історії відбірних циклів до Чемпіонату Світу не потрапила навіть у плей-оф.
  • Україна вперше в історії відбірних циклів до Чемпіонату Світу примудрилася програти одній команді двічі. Хорватії! Команді з купою проблем. Команді, яку попри присутність зіркових футболістів, важко назвати законодавцем моди…

На хвилиночку, в інших циклах в наших групах часто були збірні із префіксом ТОП: Німеччина разом з Португалією у відборі на ЧС-98 (і тоді команду Коуту, Фігу, Руя Кошти і Жоау Пінту ми обійшли), Англія і та ж Хорватія (і її ми обійшли!) у відборі ЧС-2010, та ж Англія через чотири роки і Франція у плей-оф, яку ми розбили в Києві 2:0.

Як взагалі головний тренер може говорити щось про крок уперед. Вперед – це куди?! Розвернулися перед тим, як крокувати?

  • У матчах з першими двома командами групи Україна заробила рівно один пункт.
  • Після 1998 року програла найбільше матчів у відборі. І це при тому, що кількість ігор зменшилася з 12 до 10.
  • Забила найменше після 1998 року.
  • Вперше з 2000-го програла вдома з різницею у два м’ячі. І тут, до речі, принциповий момент. Зараз програли вирішальний матч. Тоді – перший (Польщі).

Вистачить статистики? Це найгірший наш відбір в історії з точки зору цифр. Який ми провалили у протистоянні з приблизно рівними командами. Так, з рівними, а не мегасуперпуперкрутими. Ісландія ще кілька відборів тому –  футбольні карлики. Хорватія – травмована, як спина Ловрена. Туреччина – хвора на всю голову.

Так, наш тренер вдягається достатньо елегантно, знає всіх у футбольному світі, а його штаб – безперечно дуже кваліфікований. Та чи готовий він САМ приймати важливі миттєві рішення під час гри, не оглядаючись на помічників? Де його тренерський досвід?

Чуємо багато красивих слів. Про підготовку молоді, про пильне стеження за усіма гравцями, про нову систему гри (а чи притаманна вона Україні? Так, добре, коли ми починаємо грати з позиції сили, та чи може просто зараз гра в контроль приносити результат? Чи результат наразі не так важливий?), про боротьбу з різними проблематиками…

А що маємо на виході? Молодих запрошують, так. Заграв Матвієнко. Ось він – чудовий приклад правильної комплектації, пошуку. Не було лівих захисників. Бац – і їх вже двоє. Висококласних і конкурентоздатних. І це ще Костевича і Макаренка не запрошували…

Є люди в українських містах і селищах. Є! І тут бац – і запрошуємо Марлоса. 29-річного бразильця. Максимум на два матчі цього циклу і наступний… Це робота на перспективу? Навіщо? Тільки не кажіть про осмислений вибір, бажання стати українцем і все таке інше. Хтось у це вірить?!

І ось вирішальний матч. Коли потрібна лише перемога. Граємо без форварда. Йдемо на авантюру. Зате з Марлосом. Клас!

І от в мене питання? Чи топовий форвард Андрєй Крамарич, що забив два м’ячі Україні? Супербомбардир? Так – якісний. Виступає на високому рівні. Але що головне в його грі? Чіплятися за кожен м’яч, нав’язувати боротьбу, розхитувати захисників. Невже у нас не було жодного гравця під це ж завдання? Чому Бєсєдін вийшов так пізно? Чому навіть не викликали до лав збірної в умовах такого дефіциту нападників форварда третьої команди чемпіонату Коломойця?

Чи може про форварда не думали, а вирішували ребус: як поєднати Ярмоленка, Коноплянку і Марлоса? І що, до речі, бразилець? Готовий він вбиватися (а по іншому не можна в матчах національних команд) за збірну України?

Дуже багато рішень керівників збірної і федерації (а це ж одна команда) викликають якнайменше подив. Про збірну Фоменка згадувати не будемо? Про призначення Шевченка?

Ні, давайте перенесемося у сучасність. На яке підсилення гри розраховували, коли випускали Коваленка (і продовжили гру без форварда). За рахунку 0:1, коли треба рятувати матч. Чому взагалі його постійно ставлять у склад попри купу проблем в його грі?

Бачили інтерв’ю Степаненка? Що за «незрозумілі передачі» в центр? Як це не було підказок? Це у вирішальному матчі!!!

Що в збірній робить Зінченко? В нього ж теж нема ігрової практики. Його позиція проблемна?

Скільки матчів УПЛ Шевченко відвідав особисто?

Вся проблема в кадрах? Так може щось шкутильгає ще на етапі підготовки юних футболістів? Може в корупції на рівні дитячих шкіл? Може не вистачає сертифікованих тренерів в багатомільйонній країні? Може натуралізації – це взагалі не в той степ? Може з маленької Ісландії таки треба приклад взяти?

Може треба вирішувати проблеми системно, а не заговорювати їх? Тоді і кадри з’являться. Наші. Не бразильські.

Щось не склалося у нас з планом Маршалла. І збірна, як верхівка піраміди – уособлення українського кривого дзеркала.

Жонглювання паспортами Марлоса – масна чорна риска у нашому квадратному вболівальницькому житті.  А у вас не з’являється відраза, коли вас дурять? Тоді я вас вітаю! Ви дійсно – вірні збірній!

А я маю мрію! Колись відчути себе ісландцем в Україні. Щоб наш Сігурденко грав в англійському середняку і коштував 50 мільйонів. А поруч із ним бігало 10 рубак із українського Чемпіоншипа і морально знищували всіх ворогів на поляні Олімпійського. А потім ми зберемося на Європейській Площі і будемо плескати в долоні. Будемо вірити одне одному і підтримувати до останньої секунди найгіршої гри. Гей, хіба я вимагаю неможливого?

Завантажити більше пов'язаних статей
Завантажте більше за Новак Олександр
Завантажити більше в Тема дня

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Перевірте також

Жеребкування 1/8 Ліги Чемпіонів

Усі пари 1/8 фіналу Ліги Чемпіонів. The round of 16 #UCLdraw has been made 😍 Backing your …